|
>>>
ТЕТ-А-ТЕТ
ВАЛЕРІЙ АСАДЧЕВ:
"ЧЕРЕЗ ДВА РОКИ ПОЛТАВА ОТРИМАЄ
СУЧАСНИЙ СПОРТКОМПЛЕКС"
 Чимало
спортивних подій на Полтавщині останнім часом проходить або за особистої
підтримки губернатора, або ж за його безпосередньої участі. Інтерес
Валерія Асадчева до здорового способу життя, фізичної культури та спорту
не може не викликати повагу. Перша особа області власним прикладом
доводить давно відому істину: в здоровому тілі — здоровий дух.
АБОНЕМЕНТ К ПОДАРУНОК
- Валерію Михайловичу, яке місце у вашому житті
займає спорт? - запитую у голови Полтавської обласної держадміністрації.
- Я ніколи не був професійним спортсменом, але
спорт завжди займав важливе місце у моєму житті. В дитячі та юнацькі
роки я багато грав у футбол, був великим, неймовірним симпатиком
київського "Динамо". У мене навіть був абонемент - велика рідкість на
той час. Це був подарунок від мами, який вона мені зробила за гарне
навчання. Ще до добудови центрального київського стадіону, який нині
зветься "Олімпійським", у середині 60-х років минулого століття,
придбати квиток на матч динамівців було справою непростою. Стояли велики
черги, до яких уболівальники навіть записувалися. Я вів власний
футбольний зошит, до якого записував результати матчів, вів турнірну
таблицю. Хоча я захоплювався не лише футболом. Полюбляв хокей, катався
на лижах, грав у настільний теніс, баскетбол. З роками деякі уподобання
відійшли на другий план, натомість, з’являлися нові. Коли після
закінчення інституту став працювати, то став захоплюватися оздоровчим
бігом. І бігав щодня, за будь-якої погоди років п’ятнадцять. Любив, та й
зараз люблю багато ходити пішки, мандрувати, підтримувати себе у
належному фізичному стані. Те, що заклав у молодому віці, стає у пригоді
зараз, коли випадають великі навантаження, а інколи - і перевантаження.
Проте, на здоров’я, слава богу, не жаліюся, перебуваю у непоганій формі.
Якось поступово пристрастився до великого тенісу, і тепер від гри
отримую величезне задоволення.
- І хто ваш спаринг-партнер?
- Василь Шишкін - чудовий тренер, людина, яка
володіє унікальною технікою. З ним дуже цікаво грати. Я не хочу сказати,
що наблизився до його майстерності, але приємно хоча б те, що м’яч у
корті у нас здатен триматися кілька хвилин поспіль. Техніку гри поставив
мені Василь, хоча в теніс я граю вже досить давно.
З ПАВЛОВИМ ПОКИ ЩО НЕ ЗНАЙОМИЙ
- Вас часто можна побачити на домашніх матчах
полтавської "Ворскли".
- У Полтаві я повернувся до свого давнього
захоплення - футболу, але тепер уже в якості уболівальника "Ворскли".
Так, у моєму робочому столі є календар ігор команд вищої ліги, знову, як
і раніше, я веду турнірну таблицю. Звичайно, мені сумно з того, що зараз
команда знаходиться не в найкращому становищі, але я вважаю, що багато
очок ворскляни втратили там, де не повинні були цього робити, адже за
грою вони мало кому поступалися. Звичайно, "Шахтар" і "Динамо" - клуби
більш високого рівня, є ще дві-три класних команди, з рештою ж
суперників можна грати і перемагати їх.
- Чого, на вашу думку, не вистачає ворсклянам,
аби вирішувати серйозні завдання?
- Важке запитання. Десь ворсклянам не пощастило,
десь самі не допрацювали. Але до завершення сезону є час, аби виправити
турнірну ситуацію. Мені здається, клубові не вистачає послідовності,
стабільності. Не всі ланки команди достатньо укомплектовані, тому
виникають кадрові проблеми. Треба працювати, адже "Ворскла" навіть із
цими гравцями могла б займати зараз зовсім інший рядок у таблиці, деякі
поразки команди були прикрими та необов’язковими. Полтавщина, впевнений,
може утримувати команду, яка буде гідно представляти регіон у вищій
футбольній лізі. У нас достатній для цього потенціал.
- "Ворсклу" нещодавно очолив новий головний
тренер. Чи знайомі ви особисто з Миколою Павловим?
- Ні, але, гадаю, що перед початком весняної
частини сезону нагода познайомитися у нас буде.
- Вважаєте, з приходом Павлова результати і гра
команди стануть кращими?
- Мені важко про це говорити, і тим більше -
давати коментарі. Я не такий великий фахівець у футболі. Можу лише
порівнювати з тим, що бачив на власні очі. У свєму житті я бачив творчий
почерк багатьох тренерів. Для мене особисто тренерським ідеалом був
Віктор Олександрович Маслов. Саме ця людина свого часу заклала основи
динамівської школи. Потім її вдало розвинули Валерій Лобановський з
Олегом Базилевичем. Проте Маслов - то унікальна постать для радянського
футболу 20-го століття. Звичайно, він викликав загальне захоплення у
фанів-уболівальників. А для мене Маслов - взірець футбольного тренера,
людини, яка "зліпила" команду. У Маслова не було зірок, але була
команда-зірка, яка тричі поспіль вигравала чемпіонат Радянського Союзу,
перервавши багаторічну гегемонію московських клубів. Вважаю, що Маслову
та його таланту ще й досі не віддано належне. Валерій Лобановський -
бликучий футболіст і тренер, "сухі листи" якого я чудово й досі пам’ятаю,
прийшов потім на підготовлений грунт. А фундамент майбутніх великих
перемог київського "Динамо" закладав саме Маслов.
ПОЛТАВА - НЕ НЬЮ-ВАСЮКИ
- У Полтаві на День міста відбувся
легкоатлетичний забіг, у якому ви особисто взяли участь. Він буде
традиційним?
- Так, робитиму все від мене залежне, аби він став
щорічним, і щоб стартувало у забігу все більше й більше учасників.
- Багато розмов точиться навколо нового
спорткомплексу, будівництво якого заплановано розпочати в обласному
центрі.
- У цьому році будівництво нового спорткомплексу з
плавальним 50-метровим басейном буде розпочато. І роки за два,
сподіваюся, цей спортивний центр буде побудовано. Я думаю, що це буде
одна з найкращих спортивних споруд в Україні, яка дасть змогу проводити
змагання високого міжнародного рівня. В цьому році маємо бажання
допомогти нашим правоохоронним органам завершити довготривале
будівництво Палацу спорту поблизу обласного Управління МВС у центрі
Полтави. Є бажання довести до ладу мототрек у Розсошенцях - ведемо
переговори із представниками ТСОУ, яке не має змоги його утримувати, але
й віддавати не хоче. При спільному бажанні сторін ми могли б відродити
славні традиції полтавського мотоболу. Ми намагаємося працювати у різних
напрямках. Мені приємно, що у Полтаві будуються ковзанки, що ми
поступово намагаємося повернути молодь до спорту та здорового способу
життя. На Полтавщині, вважаю, для цього є усі передумови.
- Два роки поспіль у Полтаві граються фінали
шахових чемпіонатів країни - спочатку змагалися чоловіки, а наприкинці
минулого року - жінки. Знаю, що ви особисто підтримували проведення цих
змагань. Поважаєте шахи?
- Раніше шахи були державним видом спорту, а мати
власного чемпіона світу вважалося дуже престижним, то було взірцем
інтеллектуального стану країни. Потім інтерес до шахів зменшився, та й
змагання за світову шахову корону стали проходити за кількома версіями.
Федерацію шахів України очолює Віктор Петров, з яким ми знайомі багато
років. Коли я був ще народним депутатом України, вн зізнався мені, що в
Україні немає жодної людини, яка мала б бажання провести шаховий
чемпіонат. Тоді я зателефонував у Харків і запропонував тодішньому
міському голові Шумілкіну провести шахову першість. Той погодився, і
змагання пройшли на хорошому рівні. А коли мене призначили губернатором,
то Петров, знаючи мої уподобання, звичайно ж, звернувся із пропозицією
провести у Полтаві чемпіонат України. Я відгукнувся із задоволенням, і,
здається, всім - і учасникам змагань, і організаторам - усе сподобалося.
І рівень чемпіонату виявився доволі високим. Коли ж грали жінки, то в
залі вже працювали інтерактивні дошки, тому глядачі в залі мали змогу
спостерігати за ходом партій у режимі реального часу. Ми домовилися, що
було б добре у Полтаві проводити передноворічний шаховий турнір постійно.
Вже зараз ми вишукуємо можливості, аби провести його на високому рівні,
із залученням, можливо, - а чому б ні - й іноземних гросмейстерів. Це
буде серйозний прорив, адже на шахи потрібно звертати серйозну увагу.
Наші шахисти ставали переможцями Олімпіад, високий авторитет у світі
шахів мають і наші жінки. Щорічний турнір у Полтаві мав би великий
розголос, і я не переймаюся думками про те, що хтось буде називати
обласний центр Нью-Васюками. Світом керує елемент бренду: треба його
знайти і правильно використовувати. Зробити так, як свого часу на
Полтавщині відродили Сорочинський Ярмарок. Поки що шахи в Україні
покинуті напризволяще. Але цю ситуацію можна виправити, і зробити це
може Полтава. Але за бренд треба боротися.
З АЗАРТНИХ ІГОР ВИБРАВ ДОМІНО
 -
А ви самі граєте у шахи, Валерію Михайловичу?
- Так, граю з комп’ютером. Версія складна, але я
машину часто обігрую. Не завжди, звичайно, але часто.
В молодості я часто грав в азартні ігри. Я виріс у
Києві, на Подолі - тоді це був досить криміналізований район, зі своїми
кланами, авторитетами та частими бійками. Подолянин не міг не грати в
азартні ігри, але для себе я обрав найкращу з них - доміно. Грали до
ранку, бувало - на гроші. Взагалі, я непогано граю на більярді, граю в
карти.
- Яка доля стадіону "Ворскла" - головної
спортивної арени області, за яку вже багато років профспілки судяться із
владою?
- Я не думаю, що найближчим часом Полтава матиме
змогу побудувати новий сучасний стадіон. Стадіон "Ворскла" знаходиться у
зручному місці, проте його інфраструктура застаріла: треба міняти на
сучасне табло, бігові доріжки, ліквідувати легкоатлетичний манеж. Саме
через наявність манежу відповідні служби забороняють заповнювати
глядачами східну трибуну стадіону. Манеж не відповідає не тільки вимогам
дня, але й елементарним нормам. Проте новий легкоатлетичний манеж можна
було б побудувати поруч із стадіоном "Ворскла", і закрити питання з
безпекою на головній спортивній арені області.
Звичайно, судова тяганина між містом і
профспілками не додає гарних перспектив цій споруді. До мене навіть
доходять чутки, що ФК "Ворскла", який експлуатує стадіон, у разі, якщо
не отримає його у власність, може переїхати до сусіднього Кременчука. Ми
неодноразово розмовляли із профспілками, які не здатні утримувати арену,
проте й віддавати стадіон нікому не бажають.
ПОЛТАВЩИНА І ЄВРО-2012
- Ваше ставлення до державного розподілу коштів
на фізичну культуру та спорт?
- По-перше, не дуже вдалим було поєднання в одному
міністерстві проблем сім"ї, молоді та спорту. У них зовсім різні функції
і різна мета. До речі, на рівні області ми ці органи розділяємо. Спорт
має свою специфіку, свої питання, якими потрібно щоденно займатися. Не
можу сказати, що фінансування має продуманий та виважений характер -
здебільшого все покладається на керівників на місцях. Ніхто не
проаналізував, скільки втрачено нами за останні п’ятнадцять років
спортивної інфраструктури, скільки потрібно коштів, щоб її відновити.
По-друге, ми маємо програму здорового способу
життя, яку повинні реалізувати. Треба далі будувати міні-майданчики, які
дають змогу тисячам дітей проводити свій вільний час із користю, басейни,
треба навчати наших дітей плавати. А є й спорт вищих досягнень. На все
це ми повинні виділяти і виділяємо все більше і більше грошей, проводити
більше змагань з різних видів спорту, адже спорт несе дуже важливу
соціальну функцію.
- Полтавщина не буде приймати матчі Євро-2012,
але може стати епіцентром уболівальницького загалу. Чи буде готова
область до напливу великої кількості іноземних гостей за якихось чотири
роки?
- Спочатку ми трохи сумували з приводу того, що на
Полтавщині не гратимуться матчі чемпіонату Європи з футболу. Проте,
швидко стало зрозумілим, що ми - чи не найголовніший регіон у Євро-2012.
Ми стаємо центром транспортної та готельної інфраструктури. Взагалі, ця
подія повинна дати поштовх в економічному розвитку країни. Я переконаний,
що у нас зростатимуть можливості й для занять спортом.
- Що вам хотілося б побажати читачам тижневика
"Полтавщина-Спорт"?
- Хочу побажати займатися спортом, здоровим
способом життя, слідкувати за собою, памятати, що час невплинний, тому
той фундамент, який ми закладаємо у молоді роки, обов’язково стане у
нагоді пізніше. Ніколи не треба нехтувати можливостями для занять
спортом. І, звичайно, хочу побажати, щоб команди та спортсмени нашої
області завжди радували своїх уболівальників гарними результатами, добре
репрезентували Полтавщину в Україні та світі.
Станіслав МАЙЗУС |
