|
>>>
ОЛІМПІЗМ
ПОЛТАВЩИНА -
ПЕРЕДОЛІМПІЙСЬКИЙ АУТСАЙДЕР"
 Керманич
обласного спорту Віктор Пожечевський весь минулий рік вперто наголошував
на тому, що Полтавщина має не багато, не мало, а вісім реальних
кандидатів на поїздку до олімпійського Пекіну. Звісно, мова йшла про
атлетів, а не чиновників. Що ж маємо насправді?
Міністерство сім'ї, молоді та спорту України підбило підсумкові
статистичні дані про розвиток літніх олімпійських видів спорту в Україні
у 2007 році. У них враховувалися майбутні олімпійські "прохідні"
нормативи. Як відомо, на Олімпійських іграх заліковими для кожної країни
є позиції, зайняті атлетами з 1-го по 6-е місця. Тож і в Києві вже
порахували практично всю майбутню олімпійську перспективу України на
Іграх 2008 року в Пекіні.
Фахівці підрахували, скільки протягом минулого
року спортсмени України посіли "прохідних" місць (з 1-го по 6-е) на
чемпіонатах світу та Європи. Знаючи ці показники, вже можна визначати
майбутню олімпійську стратегію. Вона вже вимальовується відсотків на 90.
Чому на 90%? Тому, що у 2007 році відбулися чемпіонати світу та Європи
не з усіх видів спорту. Уболівальникам відомо, що в окремих видах спорту
чемпіонати відбуваються інколи один раз на чотири роки, а інколи - один
раз на два роки. В інших видах спорту існує чіткий послідовний цикл:
наприклад, минулого року не було літнього чемпіонату Європи з легкої
атлетики, але був чемпіонат світу.
Отже, згідно з підрахунками Міністерства,
минулорічні результати націлюють нас на те, що в Пекіні-2008 українські
спортсмени можуть розраховувати на 1 золоту олімпійську медаль, 12
срібних і 5 бронзових. Бо минулого року українці завоювали на
чемпіонатах світу саме такий медальний "арсенал". Крім того, на світових
першостях нашими атлетами завойовано 13 четвертих місць, 16 - п'ятих і
12 - шостих.
Жодного спортсмена Полтавської області серед ймовірних майбутніх
олімпійських "лауреатів" не має. Полтавщина, за міністерською
"арифметикою", потрапила до числа восьми регіонів-аутсайдерів, атлети
яких не завоювали жодного залікового місця (з 1-го по 6-е) на
минулорічних чемпіонатах світу та Європи. Абсолютні нулі у цих
параметрах мають такі регіони: Полтавська, Вінницька, Житомирська,
Закарпатська, Кіровоградська, Черкаська, Чернівецька області та місто
Севастополь. Спортсмени всіх інших регіонів України, принаймні на
європейських чемпіонатах, входили до числа чільної шістки. Тож, як
бачите, шановні земляки, у цьому питанні проглядається залізна логіка:
збірна Полтавщини виявилася одним з аутсайдерів ІІІ літніх
Всеукраїнських спортивних ігор 2007 року і, відповідно, перетворилася на
одного з аутсайдерів передолімпійської перспективи.
І тут постає стратегічне питання: "То хто ж з
наших земляків може стати повноправним членом олімпійської збірної
України на Іграх в Пекіні?"
Дійсно, хто? Адже, не завоювавши високих місць на
чемпіонатах світу та Європи, розраховувати на успіх на Олімпійських
іграх - неможливо! Звісно, наші спортсмени минулого року мали гарні
здобутки у стартах, наприклад, Універсіади, етапах Кубків світу та
Європи. Але кожному фахівцю відомо, що це, в принципі, змагання "серії
Б". А найголовніший показник - це світові та європейські чемпіонати. І
тут наші земляки мають те, що нічого не мають.
Деякі чиновники радіють від того, що окремі спортсмени вже мають
олімпійські ліцензії. Але це чистої води чиновницький блеф. Бо як
свідчить інформація окремих українських спортивних федерацій,
олімпійська ліцензія не є іменною. Вона завойовується для країни! Що це
значить? Це значить, що коли олімпійську ліцензію в кульовій стрільбі (у
якійсь конкретній стрілковій вправі) вже виборов стрілок, наприклад, з
Донецька, то це ще не значить, що саме він з'явиться в олімпійському
тирі. Олімпійська ліцензія виборюється для конкретної країни, у
конкретному виді спорту, у конкретній ваговій категорії або вправі. А
вже хто зі спортсменів займе це "заброньоване" місце - вирішується
безпосередньо у країні. І не обов'язково на Ігри вирушить саме той
атлет, якій і завоював цю ліцензію на міжнародній арені. Завоювати -
завоював, але після того він не зміг знову вийти на пік своєї спортивної
форми. Отож, сиди вдома, а на Олімпійські ігри поїде інший.
Давайте вірити в те, що хтось із спортсменів
Полтавщини все ж таки стане членом олімпійської збірної України на Іграх
в Пекіні. А якщо ні, то будемо вважати цей провал тимчасовою кризою.
Все рівно, хтось із вихованців спорту Полтавщини,
які зараз живуть в інших містах країни, без сумніву, стане учасником
олімпійських стартів у Пекіні. Це - вже хрестоматійна традиція. Адже
наші земляки, які розпочинали свою спортивну біографію на Полтавщині,
брали участь абсолютно у всіх Олімпійських іграх, починаючи з 1952 року,
коли відбувся дебют олімпійської збірної СРСР. Виключенням стали лише
Олімпійські ігри 1984 року в Лос-Анджелесі, яким колишнє радянське
керівництво оголосило бойкот. Але й тоді також у складі вже сформованої,
але так і не вирушившої на змагання радянської команди, були полтавці.
Напевно, тривалої олімпійської кризи Полтавщина не
знатиме. Це підтверджують ті самі статистичні дані Міністерства сім'ї,
молоді та спорту України щодо виступів юніорів на минулорічних
чемпіонатах світу та Європи. На них наші земляки-юніори вибороли 1
золоту, 2 срібні, 2 бронзові медалі, а також посіли одне п'яте місце. А
ще менші за віком наші земляки-юнаки "виловили" у 2007 році на
європейських юнацьких першостях дві "бронзи" і також одне п'яте місце.
Перспектива, як кажуть, є. Але однієї перспективи замало. На перспективу
повинен працювати не лише спортсмен і його тренер, а й інші люди
(зокрема, чиновники від спорту, які часто-густо займаються
окозамилюванням) та, звичайно, гроші. І, звісно, перспектива матиме
продовження, якщо чиновники не розбазарюватимуть державні кошти. Бо
інколи чомусь так виходить, що спортсменам завжди чогось, та й не
вистачає. А між тим, ще років з 20 тому американці підрахували, що кожна
олімпійська медаль обходиться їм в один мільйон доларів. Так то ж було
20 років тому! Тепер, напевно, щоб хтось із наших земляків-полтавців
став призером Олімпійських ігор, у нього треба "вкласти" (реально, а не
на папері) від 5 до 10 мільйонів доларів.
Таке ось воно, спортивне життя.
Ігор ЧЕРЧАТИЙ |
